
Три роки боротьби: річниця бойового хрещення 42 ОМБр
13 червня 2023 року. День, який назавжди вписаний в історію нашої бригади. Саме цього дня, рівно три роки тому, наші підрозділи прийняли свій перший запеклий бій.
Будемо відвертими: ніхто з нас не мріяв про війну. Ми не хотіли залишати свої домівки, цивільні професії, затишні вечори з рідними та звичне життя. Ми не обирали цей шлях добровільно — його нам нав'язав ворог, який прийшов знищити все, що нам дороге.
Але коли постав вибір між свободою та рабством, між боротьбою та капітуляцією — ми обрали зброю. Ми мусили стати до бою. І ми стали.
За ці три роки 42 окрема механізована бригада перетворилася на міцний залізний кулак. Позаду — сотні відбитих штурмів, визволені кілометри рідної землі, випалена ворожа техніка і, найголовніше, — безцінний досвід, викарбуваний у вогні.
Дякуємо кожному воїну!
Сьогодні ми низько вклоняємося кожному солдату, сержанту та офіцеру, які в цю саму хвилину тримають фронт. Дякуємо за вашу витривалість, за кожен важкий окопний ранок, за вірність присязі та побратимству. Ви — гордість нашої країни та жах для ворога.
Ми пам'ятаємо кожного, хто віддав найдорожче — своє життя — у цьому тривалому протистоянні. Їхній чин назавжди в наших серцях і в кожному нашому пострілі.
Попереду ще багато роботи, але ми знаємо, за що стоїмо. Наша мотивація незмінна — вільна Україна та безпека наших родин.
Тримаємо стрій! Честь усім, хто в бою!
Слава 42 ОМБр! Слава Україні! 🇺🇦
Обличчя бійців 42-ї ОМБр, які щойно повернулися з позицій.
Данчо і Биц. Три доби крізь хащі, під ворожими ФПВ. Майже 30 кілометрів пішки.
Пів року війни на передку.
На фото немає постановки, штучних посмішок чи парадної форми. Лише втома, пил української землі на обличчях і погляди, які говорять значно більше за будь-які слова.
Ці хлопці тримали небо над нами там, де плавився метал. Вони вистояли. Вони повернулися.
Сьогодні вони просто видихають, чистять зброю і п'ють першу за довгий час гарячу каву.
Слава нашим титанам. З поверненням, брати! Слава Україні! 🇺🇦
Такий «руский зразок» потрапив в руки воїнів 42 ОМБр.
Колпаков "Ястрєб" Роман Євгенович, 1999 р.н. з міста Барнаул Алтайського краю, оператор РЕБ 137 ОМСБр "Урал", молодший сержант. Окупант. Посварився з дружиною й пішов вбивати українців. Знайомство із ЗСУ одразу почав з брехні: назвався чужим позивним, а потім виправдовувався, що сам хотів такий. Цілком усвідомлює, що його відправили у м'ясний штурм в один кінець. Проте не може пояснити, що російська армія забула в Україні.
Після того, як ЗСУ розтрощили його загін, майже три місяці переховувався в руїнах поблизу Новопавлівки, чекаючи наказу на відхід. Але, як відомо, "рускіє своїх не брасают".
Пишаємось нашими побратимами!
Разом до перемоги!
Слава Україні!

Підтримайте 42-гу ОМБр
та зробіть свій внесок у спільну перемогу
ПІДТРИМАЙ
БРИГАДУ

























